Методичні рекомендації щодо викладання української мови у 2019-2020 н.р.

Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від  01. 07. 2019 р. № 1/11-5966

ОСНОВНА І СТАРША ШКОЛА

Українська мова

У 2019/2020 навчальному році вивчення української мови здійснюватиметься за такими програмами:

  у 5 – 9 класах за навчальною програмою: Українська мова. 5 – 9 класи. Програма для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 № 804);

 у 10 -11 класах – за новими навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН від 23.10.2017 № 1407.

Навчальні програми розміщені на офіційному сайті МОН за покликанням: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi 

Нові навчальні програми для 10-11 класів відповідають засадничим положенням Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392), ключовим положенням концепції «Нова українська школа».

Документ розроблено з урахуванням завдань сучасної мовної освіти, модернізаційних процесів в освітньому просторі України, особливостей шкільного предмета «Українська мова» й потреб сучасних учасників освітнього процесу.

Змістові компоненти представлені чотирма лініями: мовною, мовленнєвою, діяльнісною й соціокультурною, що дають змогу комплексно реалізувати завдання шкільної мовної освіти.

Зміст мовної лінії, зокрема програми рівня стандарту, визначають теми, знання яких сприяє формуванню мовної культури й мовної грамотності, забезпеченню функційності знань, узагальненню вивченої теорії в 5 – 9 класах, а саме: лексична, орфоепічна, орфографічна, морфологічна, синтаксична, пунктуаційна і стилістична норми.

У мовленнєвій лінії подано перелік рекомендованих видів роботи, які дають змогу учням реалізувати здобуті знання на практиці. Ці види роботи забезпечують повноцінний мовленнєвий розвиток старшокласників, адже комплексно охоплюють формування всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма). Системний підхід до розвитку мовлення учнів не передбачає виділення окремих годин на традиційні для 5 – 9 класів аудіювання, читання мовчки та вголос, перекази, твори тощо, оскільки ці види роботи передбачено на кожному уроці. Учитель може на власний розсуд змінювати запропоновані теми й види роботи, але водночас прагнути протягом року рівною мірою приділяти увагу розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності.

Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, учениць, підвищення в них інтересу до навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення, лінгвокреативності.

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Види есе:

Вільне	Формальне
Ознаки: невеликий обсяг (7-10 речень); вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора.	Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вільне есе обмежене в часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього доцільно вдаватися на кожному уроці й на різних етапах його: цілевизначення, закріплення, рефлексії тощо.

Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20 до
45 хвилин.

Види формального есе:

інформаційне (есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);

критичне;

есе-дослідження (порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).

Вимоги до формального есе

1. Обсяг – 1 – 2 сторінки тексту (120-200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6. Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Критерії оцінювання мовного та змістового оформлення есе

Критерії оцінювання змісту есе	Бали	Критерії оцінювання мовного оформлення есе		Бали
Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів		Грамотність
		орфографічні, пунктуаційні, помилки	лексичні, граматичні, стилістичні
Побудованому учнем (ученицею) тексту бракує зв’язності й цілісності, урізноманітнення потребує лексичне та граматичне оформлення роботи; теза не відповідає запропонованій темі; не наведено жодного аргументу.	1	13 і більше	9-10 і більше	1
Побудоване учнем (ученицею) висловлення характеризується фрагментарністю, думки викладаються на елементарному рівні; потребує збагачення й урізноманітнення лексика і граматична будова мовлення;  теза не відповідає запропонованій темі;  наведені аргументи не є доречними; прикладу немає або він  не є доречним.	2	12		2
Учневі (учениці) слід працювати над виробленням умінь послідовніше й чіткіше викладати власні думки, дотримуватися змістової та стилістичної єдності висловлення, потребує збагачення та урізноманітнення лексика й граматична будова висловлення; теза частково відповідає запропонованій темі;  наведений аргумент не випливає з тези;  приклад не є доречним; висновок сформульовано нечітко.	3	11		3
Висловлення учня (учениці) за обсягом складає дещо більше половини від норми й характеризується певною завершеністю, зв’язністю; чіткіше мають розрізнюватися основна та другорядна інформація; висновок лише частково відповідає тезі або не пов’язаний з аргументами;  є недоліки за сімома показниками: посереднє розуміння теми; порушення послідовності побудови твору; рівень словникового запасу нижче середнього; відносна стильова єдність твору; не сформульовано вправно тезу; наведено один аргумент.	4	9-10	7-8	4
За обсягом робота учня (учениці) наближається до норми, загалом є завершеною, тему значною мірою розкрито; не сформульовано вправно тезу; наведено один аргумент; приклад непереконливий;  висновок лише частково відповідає тезі, не пов’язаний з аргументом та прикладом; трапляються недоліки за низкою показників (до шести): роботі властива поверховість висвітлення теми, не простежується основна думка, відносно струнка побудова твору, середній рівень словникового запасу,   бракує стильової єдності.	5	7-8		5
За обсягом висловлення учня (учениці) сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний; учень (учениця) наводить   один доречний аргумент; наводить непереконливий приклад;  висновок лише частково відповідає тезі або не пов’язаний з аргументами та прикладами; робота характеризується недоліками за п’ятьма показниками: помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий, учень (учениця) неточно добирає слова й синтаксичні конструкції.	6	5-6		6
Учень (учениця) самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст, формулює тезу, яка відповідає запропонованій темі; наводить   один доречний аргумент;  вдало добирає лексичні засоби; висновок відповідає запропонованій темі; у роботі є недоліки (до чотирьох): відхилення від теми, порушення послідовності її викладу; висловлювання не завжди конкретне, просторовий виклад міркувань, не підкріплених фактичним матеріалом  нелогічне розташування абзаців, переходи між ними не є вмотивованими; основна думка не арґументується.	7	4	6	7
Учень (учениця) самостійно будує достатньо повне, осмислене висловлення, загалом ґрунтовно висвітлює тему, формулює тезу, що відповідає запропонованій темі; наводить   один доречний аргумент; приклад не конкретизований; висновок відповідає запропонованій темі; трапляються недоліки за трьома показниками: невміння пов’язати предмет обговорення із сучасністю, не добирає переконливі докази для обґрунтування певного явища, відносне багатство словникового запасу, робота не відзначається різноманітністю та чіткістю слововживання.	8	3	5	8
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст; формулює тезу, що відповідає запропонованій темі; загалом розкриває тему, висловлює основну думку; наводить один доречний аргумент;  вдало добирає лексичні засоби; наводить один доречний приклад; висновок відповідає запропонованій темі; у роботі виявлені недоліки за двома показниками: тезу чітко не сформульовано, відсутність виразної особистісної позиції, належної її аргументації тощо.	9	1+1 (негруба)	4	9
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання, чітко формулює тезу; певним чином аргументує різні погляди на проблему, наводить два доречні й переконливі аргументи, приклади; неординарна побудова твору, робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, дотриманням стильової єдності й виразності тексту, але за одним із критеріїв допущено помилку; висновок відповідає запропонованій темі й  випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів.	10	1	3	10
Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст, ураховує комунікативне завдання; вправно формулює тезу;  аргументовано, чітко висловлює власну думку, зіставляє її з думками інших, уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, наводить два доречні й переконливі аргументи для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; приклади конкретизовані; робота відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю; висновок відповідає запропонованій темі й  випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів.	11	1 (негруба)	2	11
Учень (учениця) самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою та оформленням висловлення відповідно до мовленнєвої ситуації; повно, вичерпно висвітлює тему; вправно формулює тезу; аналізує різні погляди на той самий предмет, наводить два доречні аргументи, використовує набуту з різних джерел інформацію для розв’язання певних життєвих проблем; приклади переконливі, конкретизовані; цілісний, послідовний і несуперечливий розвиток думки (логічність і послідовність викладу);       висновок відповідає запропонованій темі й органічно випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів; робота відзначається багатством слововживання та художньою цінністю.	12	-	1	12

Розподіл годин між розділами

Зазначаємо, шо вказаний у навчальних програмах розподіл годин між розділами вважається орієнтовним. У разі потреби вчитель має право самостійно змінювати обсяг годин у межах розділу, а також послідовність вивчення розділів.

Кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови

Звертаємо увагу на кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в закладах загальної середньої освіти з українською мовою навчання.

Фронтально оцінюють диктант, письмовий переказ і письмовий твір (навчальні чи контрольні види робіт), мовні знання й уміння, запис яких здійснюють на сторінці класного журналу «Зміст уроку».

 Індивідуально оцінюють говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос. Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку, проте визначають окрему колонку без дати на сторінці класного журналу «Облік навчальних досягнень».

У І семестрі проводять оцінювання двох видів мовленнєвої діяльності (усний переказ, діалог). У ІІ семестрі – оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як усний твір і читання вголос, що здійснюється в 5 – 9 класах.

Результати оцінювання говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос протягом семестру виставляють у колонку без дати й ураховують у семестрову оцінку.

Повторне оцінювання із зазначених видів мовленнєвої діяльності не проводять.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань, визначених учителем (тести, диктант тощо) залежно від змісту матеріалу, що вивчається.

Тематичні і семестрові оцінки

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт.

Семестрову – на основі тематичного оцінювання та результатів оцінювання певного виду діяльності: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) або читання вголос.

Якщо дитина прохворіла частину семестру, пропустила, наприклад, одну тематичну, не має оцінки за якийсь вид мовленнєвої діяльності, то оцінка  за семестр виводиться на розсуд учителя в залежності від динаміки особистих навчальних досягнень учня (учениці), важливості пропущеної теми чи теми, за яку учня (ученицю) атестовано, - (тривалість вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу). За таких умов оцінка за семестр може бути такою, як тематична (якщо вона одна), або знижена на кілька балів (на розсуд учителя) .

Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт у 5-9 класах

	5 кл.		6 кл.		7 кл.		8 кл.		9 кл.
Усього годин	122		122		88		70		70
Години з РМ	24		23		22		16		19
	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ
Фронтальні види контрольних робіт
Перевірка мовної теми	4	4	4	4	3	3	2	2	2	2
Письмо: переказ	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
твір	-	-	-	1	-	1	1	1	1	1
Правопис: диктант	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Індивідуальні види контрольних робіт
Говоріння:   діалог	1	-	1	-	1	-	1	-	1	-
усний переказ	1	-	1	-	1	-	1	-	1	-
усний твір	-	1	-	1	-	1	-	1	-	1
читання вголос	-	1	-	1	-	1	-	1	-	1

Фронтальні та індивідуальні види контрольних робіт у 10-11 класах

Рівень	Рівень стандарту		Філологічний рівень
Фронтальні види контрольних робіт
Форми контролю	І	ІІ	І	ІІ
Перевірка мовної теми	2	2	3	3
Письмо: есе	2	3	1	1
переказ	-	-	1	1
твір	-	-	1	1
Індивідуальні види контрольних робіт
Говоріння:   діалог	1	-	1	-
усний переказ	1	-	1	-
уний твір	-	1	-	1

У таблицях зазначено мінімальну кількість фронтальних видів контрольних робіт, учитель на власний розсуд має право збільшувати цю кількість залежно від рівня підготовленості класу, здібностей конкретних учнів, умов роботи тощо.

Оцінка за контрольний твір з української мови та переказ є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють у колонці з датою написання роботи (надпис у колонці «Твір», «Переказ» не роблять). 

Акцентуємо увагу, що в разі відсутності учня на одному зі спарених уроків під час написання контрольного твору, переказу рекомендуємо давати йому індивідуальне завдання, визначене вчителем. Зазначене завдання виконується учнем під час уроку.

Кількість робочих зошитів з української мови за класами:

5 – 9 класи – по два зошити;

10 – 11 класи – по одному зошиту.

Для контрольних робіт з української мови в усіх класах використовують по одному зошиту. 

Ведення зошитів оцінюють від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою, що зараховують до найближчої тематичної. Під час перевірки зошитів ураховують наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.

У разі відсутності учня на уроках протягом місяця рекомендуємо в колонці за ведення зошита зазначати н/о (нема оцінки).

Навчальна та методична література з української мови, рекомендована МОН, зазначена в Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що розміщений на офіційних сайтах Міністерства, Інституту модернізації змісту освіти.

7 найцікавіших змін у правописі

Назвали 7 найцікавіших змін в українському правописі

Кабінет міністрів схвалив Український правопис у новій редакції. Нові правила написання опублікували на сайті Міністерства освіти і науки України.

"Перший" вибрав найцікавіші зміни, яких пропонують дотримуватись українцям.

1. Слова з анти-, віце-, екс-, контр- пишуться разом: антивірус, віцепрем'єр, експрезидент, контрудар (раніше екс-президент писався через дефіс).

2. Числівник «пів» зі значенням «половина» пишеться з іменниками окремо: пів аркуша, пів години, пів літра (раніше – писалося одним словом: півгодини).

3. Затвердили, як писати назви сайтів. Якщо поруч із назвою є родове слово – тоді використовуються лапки і назва пишеться з великої літери: сайт «Вікіпедія», мережа «Фейсбук», проте коли родового слова нема – назва пишеться з маленької літери і без лапок: ґугл, твітер (як це мало писатися раніше – невідомо, адже попередній правопис був затверджений іще в 1992 році).

4. У художніх текстах іменники із закінченням -ть можуть набувати закінчення «и»: меньшости, пекучости, вічности, радости, смерти.

5. Подвоєння приголосної «н» у слові «священник» (до цього слово було винятком і писалося з однією «н»).

6. У словах грецького походження буквосподучення «th», яке раніше передавалося літерою «ф» може бути передано й літерою «т»: ефір або етер, кафедра або катедра, міф або міт.

7. Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишуться з великої літери: Батьківщина, Честь, Мати (раніше такий «привілей» мала лише Батьківщина).

Виховна година "Що таке гідність та честь?"

Виховна година  «Що таке гідність та честь»

6 клас

Мета: учні мають засвоїти зміст понять честь, гідність, уміти тлумачити їх та наводити власні приклади; підвести дітей до осмислення таких проблем: чому не можна принижувати людську гідність, чому кожна людина варта поваги, як не втратити гідність; виховувати у шестикласників почуття гідності і честі

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

* пояснювати зміст понять „гідність”, „честь” та наводити відповідні приклади;

* обґрунтовувати важливість збереження власної гідності;

* моделювати ситуації та розв’язувати їх.

Обладнання:

роздатковий матеріал для учнів (на кожну малу групу тексти ситуацій для

моделювання; набори карток із назвами якостей особистості);шаблон руки  людини; схема „Достоїнство та честь”.

Тип  уроку: інтегрований

                                                 Хід уроку

Організаційний момент

Мотивація навчальної діяльності учнів

У ч и т е л ь розповідає дітям історію із книги Роберта Т. Кіосакі про хлопчика з бідної родини, якого зневажали мешканці маленького містечка, і якому священик сказав: не соромся бідності, ти теж син Божий.

Хлопчик став краще навчатися і доросли став мером того містечка.

— Як ви гадаєте, чому змінилося життя хлопчика?

Д і т и можуть сказати, що хлопчик зрозумів, що він такий, як усі, усвідомив

свою значимість, зрозумів, що теж гідний поваги.

У ч и т е л ь підсумовує відповіді та пояснює дітям, що в цій історії хлопчик

змінив своє ставлення до себе, підняв свою самооцінку, та пояснює, що внутрішня самооцінка особистості, усвідомлення своєї суспільної значимості

називається гідністю (достоїнство).

Робота над темою уроку

      1).  Оголошується тема  і  мета  уроку.

      2).  Набуття практичних умінь та навичок.

Робота біля дошки. Асоціативний кущ»Гідність», «Честь».

Безчестя-  Втрата –Я –Повага –Достоїнство –Честь-Репутація

У ч и т е л ь : Слова „достоїнство” та „достойний”, як і „гідність” та „гідний”, мають спільний корінь. Чого ж насправді достойна, гідна кожна людина?

                                       Відповіді учнів

Д і т и міркують про високу та низьку самооцінку, про те, що потрібно завжди позитивно ставитися до людини, допомогти, якщо людина недостатньо високо себе оцінює.

У ч и т е л ь : Як ви гадаєте, яка людина дійсно буде оцінюватися оточуючими?

Д і т и : коли людина поважає себе, і ця самоповага заснована на повазі до

інших.

Ми вже знаємо, що кожна людина – це особистість зі своїм характером, звичками, інтересами. Добре, легко та безпечно жити, якщо поруч чесні, порядні люди.

Кожна людина здатна на самооцінку. Високо чи низько вона оцінює себе в конкретній ситуації, залежить від її вдачі, поведінки, обставин. У неї формується певний стандарт самооцінки – власне відчуття честі і гідності (уявлення, що є гідним чи негідним, які вчинки вона вважає моральними, а які – аморальними). Цього морального стандарту вона намагається додержувати й вимагає, щоб його додержували ті, хто її оточує. Повага до власної честі й гідності з боку інших – право кожної людини. Тож на уроці з’ясуємо, що таке гідність і честь, чому не можна принижувати людську гідність, чому кожна людина гідна поваги, як слід діяти, щоб не втратити власної гідності.

Гідність – сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості людини; достойність..

Честь – це незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім’я. Честь є професійною (ученого, учня, робітника, учителя), громадською (громадянина, сім’янина), статево-віковою (дівчинки, жінки, хлопчика, чоловіка) та ін. Кажуть, що честь нас вчить солідарності з ближніми, а гідність – відповідальності перед дальніми.

Отже, між поняттями честь і гідність існують певні відмінності. Які саме?

Знайдіть етичну істину в народній моралі.

                                Як ворона дітей правди навчала

                                                 Казка

Рубали ліс. Ворона переносила своїх дітей через річку на другий берег. Несе вона перше вороненя й питає: “Чи ти мене будеш так любити, як я тебе?” Воно їй відказує: “Буду”. Ворона і пустила його у воду.

Те ж сталося й з другим.

Несе вона третє й питає: “Чи будеш ти мене так любити, як я тебе?” А воно й каже: “Ні, мамо, ж я буду мати своїх дітей, то їх любитиму так, як ти мене”.

Ворона й перенесла його на нове місце. А брехунів потопила.

Чи чесними були перше й друге вороненята? Доведіть, що вони виросли б брехунами, негідниками. Що осуджує казка? Якими треба бути з батьками? Ворона – жорстока? Подискутуйте.

Вчить народний досвід.

Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

Краще чесно, як безчесно.

Батьком-матір’ю не хвались, а хвалися честю.

Хай буде бідно, аби гідно.

VІІ. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах з метою

засвоєння навичок

Творче завдання.  Шестикласники пишуть  на паперових сердечках  свої враження» Що  допоможе  мені  не втратити гідність, вийти із ситуації з честю.»

                              Творча робота. Придумайте початок розповіді.

                                       Десять доларів

Степан уже збирався зачинити хімчистку. Враз побачив поліційне авто, що зупинилося перед дверима. Появилися два дужі поліцейські. З ними був і той пан.

– Що ж я зробив? – подумав хлопець перелякано.

Ходи з нами, – наказали йому.

Степан почувався, як справжній злочинець. Ніхто не промовив ні слова під час поїздки.

Машина зупинилася. Степан помітив, що це була місцева телевізійна станція. Збентежений хлопець опинився на сцені перед якимись апаратами. Той пан щось хутко говорив, а тоді звернувся до нього:

– Як ти звешся, юначе, і скільки тобі літ?

– Хто, я? Степан. Мені – шістнадцять.

– Скажи, що ти бачив у лівій кишені моєї куртки?

– Я знайшов десять доларів.

– І що ти з ними зробив?

– Як вичистив пляму, то поклади гроші на те саме місце. Тоді пан дуже привітно посміхнувся і промовив:

– Я власник цієї станції, звуся Едвард. Тут маєш чек на сто доларів за твою чесність. Але це ще не все, на цілий рік матимеш за кожну почищену мені річ по десять доларів. Степане, усміхнися. На тебе дивляться тисячі людей (За Л. Душенко).

Як ви вважаєте, чи пан навмисне залишив гроші в кишені, чи, може, випадково?

Що переконує нас: хлопець має почуття честі й гідності?

Узагальнення вивченого

                    Василь Симоненко

                       Кривда (новела)

У Івася немає тата.

Не питайте тільки чому.

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

По ранковій колючий росі.

Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі,

По городу галопом промчати

На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,

Є завітне в Івася одно —

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два, —

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова…

Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув — сусіда йде.

— Ти пустуєш тута, — озвався, —

А тебе дома батько жде…

Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевне, була у п’ятах

Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,

Але в хаті — мама сама.

— Дядько кажуть, приїхав тато,

Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,

Раптом хлопець увесь поблід —

Догадався, чому єхидно

Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят, від плачу промоклих,

Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав…

Бо ж немає тим іншої кари,

Хто дотепи свої в іржі

Заганяє бездумно в рани,

У болючі рани чужі…

Як ви оцінюєте вчинок сусіда?

Чи потрібно засуджувати хлопчика?

Домашнє завдання:

За бажанням:

 Скласти список правил сучасного лицаря – „Лицарський Кодекс честі”;

намалювати плакат, на якому були б показані результати лицарського

ставлення до людей;

 Ситуація 1

Наприкінці великої перерви Богданчик йшов мимо їдальні і побачив на

підлозі зім’яті папірці. Він підняв їх, щоб кинути в урну, але побачив, що це

гроші – дві гривні. Богданчик зрадів знахідці, адже мама дала йому сьогодні

тільки 50 копійок, і зайшов до їдальні. Назустріч йому – хлопець із паралельного класу, що із заплаканими очима запитує, чи не знаходив він дві

гривні, які мама дала йому на обід, а він тільки-но загубив у черзі.

Що можна зробити в цій ситуації:

Сказати: „Маша-розтєряша, будеш наступного разу уважнішим”,

і забрати гроші собі, адже тебе ніхто не бачив.

Віддати 1 гривню, сказавши, що знайшов біля входу, а другу забрати

собі.

Віддати дві гривні, але попросити, щоб хлопець розповів всім, що це

саме ТИ знайшов та віддав гроші.

Віддати 2 гривні і сказати „Не плач, ось твої гроші, я знайшов їх біля

їдальні”.

Ситуація 2

Тарас живе з мамою, яка змушена працювати медичною сестрою на півтори ставки, щоб вистачало грошей на їжу. Нові іграшки йому купують рідко. Він часто заходить у магазин іграшок, що неподалік його будинку.

Одного разу, коли охоронець відвернувся, Тарас схопив машинку із пультом

керування, заховав її під куртку та вибіг із магазину. Він почув позаду крик

покупця: „Дивіться, хлопець біжить, може, він щось прихопив!” та кроки

охоронника, що побіг за ним.

Що можна зробити в цій ситуації:

Бігти якомога скоріше, завернувши за ріг, щоб тебе не наздогнали.

Викинути іграшку в урну і йти по вулиці, немов би нічого не сталося.

Заховати у кишеню пульт керування (може, ще стане у пригоді),

повернутися до магазину, заплакати та попросити пробачення.

Повернутися до магазину, віддати машинку із пультом керування та

попросити пробачення.

Ситуація 3

Олеся йшла додому після занять гуртка, які вона відвідує разом із кращою

подругою Оленкою. Вона зупинилася біля кіоску, де на прилавку побачила

різноманітні заколки, обручі, сережки та каблучки, на які мама їй не давала

грошей. Каблучки лежали у гарній шкатулці і були у формі сердечка, із червоними та синіми камінчиками. Вона попросила приміряти одну, другу, а

потім продавщиця заговорила із жінкою та відвернулася. Несподівано для

себе Олеся схопила дві каблучки („можна якраз Оленці нарешті зробити

подарунок, і собі залишиться!”) в ліву руку, віддала шкатулку і пішла. Вона

йшла вулицею, а серце в неї калатало так голосно, що здавалося, його чують

всі люди поряд.

Що можна зробити в цій ситуації:

Йти якомога скоріше додому, щоб тебе не наздогнали.

Викинути каблучки в урну і піти додому, немов би нічого не сталося.

Заховати одну каблучку, повернутися до кіоску та вибачитися,

пояснивши, що взяла випадково.

Повернутися до кіоску, віддати каблучки та просити у продавщиці

пробачення.

Ситуація 4

Вчителька доручила Марічці як черговій на перерві зібрати зошити із

творами по літературі. Вона із цікавості заглядала у деякі зошити, що ж там написано. У зошиті Катрусі вона побачила складений вчетверо аркуш, розгорнула та прочитала. Це був лист до Катрусиної подруги у іншому місті, у якому вона розповідала про подробиці відносин між хлопцями і дівчатами у класі, а також про особисту таємницю стосовно її друга.

Що можна зробити в цій ситуації:

Покласти листа на місце і нічого нікому не казати.

Покласти листа на місце і нічого нікому не казати, а у слушну мить натякнути Катрусі, що знаєш її таємниці.

Розповісти однокласникам, що про них пише Катруся своїй подрузі, а, може, почитати їм листа.

Вибачитися перед Катрусею за те, що ненавмисне прочитала її особистого листа.

До 205-ї річниці Тараса Шевченка